Відповідальність у виконавчому провадженні. Вивчення норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
Відповідальність у виконавчому провадженні.
Вивчення норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
Відповідальність у виконавчому провадження визначена Розділом ХІ Закону України «Про виконавче провадження» (ст. 75, 76) та Розділом XIV Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Зокрема, стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» пояснює, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Норми Інструкції з організації примусового виконання рішень детальніше визначають порядок накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії. Так, відповідно до частини 4 Розділу XIV Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі порушення законних вимог виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення на бланку за встановленою формою. Зміст протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Протокол складається у двох примірниках, що підписуються виконавцем, який склав протокол, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками і понятими, якщо такі є. За результатами розгляду протоколу начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 299 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає виконанню з моменту винесення, якщо інше не встановлено цим кодексом та іншими законами України.
Згідно статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього Закону, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи в інший спосіб порушує вимоги закону про виконавче провадження, виконавець складає акт про порушення і звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» прийнятий 5 червня 2012 року (останні зміни та доповнення – 05.10.2016 року) та встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
- державний орган;
- державні підприємство, установа, організація;
- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (Мається на увазі підприємства, що належать державі (або в них держава володіє значною часткою), примусова реалізація майна яких забороняється).
Особлива процедура виконання не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється тим відділенням державної казначейської служби України, в якому обслуговується боржник по рішенню суду. А, отже, для виконання такого рішення необхідно звертатися до цього державного органу.
Відповідно до норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», кошти, що надійшли на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.
У разі якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу має бути виплачена компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених даним Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях зазначених осіб.
Якщо збитки, завдані державному бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно із законом.
Таким чином, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.