ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА БУДИНОК, КВАРТИРУ, ІНШЕ ПРИМІЩЕННЯ ТА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ БОРЖНИКА
З метою єдиного застосування вимог чинного законодавства при примусовому виконанні рішень відділ державної виконавчої служби повідомляє наступне.
У статті 47 Конституції України чітко визначено, що кожний громадянин України має право на житло шляхом створення умов для будівництва житла, придбання його у власність або надання державою та органами місцевого самоврядування безоплатно чи за зменшену плату. У Конституції України, Законі України “Про власність”, Житловому кодексі України зазначено, що житлові права громадян охороняються законом і ніхто не може бути виселений із приміщення, яке він займає, або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як з підстав і у порядку, передбачених законом.
Такий порядок може бути застосований у вигляді як кримінальної чи цивільно-правової відповідальності в частині майнових стягнень, що застосовується до правопорушника.
У Законі України “Про виконавче провадження” (далі Закон) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно Закону на державного виконавця покладено обов'язок вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 8 Закону передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувач є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону якщо боржник у встановлений державним виконавцем строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника (стаття 32 Закону ).
Статтею 52 Закону передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти виявлені у боржника, вилучаються.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за вийнятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.
Разом з тим, статтею 63 Закону передбачено, що звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.
Такими земельними ділянками можуть бути земельні ділянки, на які видані державні акти на право приватної власності і межі яких установлені в натурі (на місцевості), як це передбачено статтею 125 Земельного кодексу України.
В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом з жилим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.
Такими земельними ділянками є земельні ділянки, зазначені в статті 40 Земельного кодексу України - земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.
Після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, чи земельної ділянки державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку.
У разі відсутності документів, що характеризують об’єкт нерухомості, у зв’язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов’язані з підготовкою документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.
Відповідно до статті 58 Закону для проведення оцінки нерухомого майна, в тому числі і земельної ділянки, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Копія постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста надсилається сторонам.
Про оцінку арештованого майна державний виконавець повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
Державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки та у разі відсутності повідомлення про оскарження такої оцінки готує відповідні документи для проведення реалізації майна.